Про нас

Відео

Історія виховної діяльності сестер василіянок сягає початку минулого століття. На запрошення митрополита Андрея Шептицького монахині приїхали з Яворова, що на Львівщині, започаткували монастир та оселилися у фундаційному будинку, який подарував Олександр Осостович. Вже тоді вони мали неабиякий педагогічний досвід – свого часу викладали різні навчальні предмети при вчительській семінарії в Яворові. Таким чином, кваліфіковані педагоги-монахині заклали добру основу для всієї навчально-педагогічної праці сестер василіянок у Станіславові.

У цьому будинку, який зводився за постійної підтримки владики Григорія Хомишина, розташувалася школа для дівчат «з правом прилюдности», тобто загальна школа – на сім класів, початкова і гімназія. При монастирі було відкрито Інститут Марії, у якому виховувалися шляхетні панночки, тут був сиротинець, інтернат для дівчат, діяла учительська семінарія і школа ремесел, де учениць навчали агрономічної, бухгалтерської, медичної справи, роботи на пошті, залізниці тощо. З кожним роком охочих тут вчитися ставало щораз більше.

У липні 1909 року єпископська капітула віддала фундаційний дім у власність монахиням. Отримавши його, вони могли робити дальші кроки з розбудови школи. Будову, що була призначена для школи, закінчено 1912 року. У ній розмістилися одночасно монастир, школа та інститут.

Разом зі стараннями про відкриття вчительської семінарії проводилася робота із заснування вселюдної школи при монастирі, що служила б як школа вправ для семінарії. З початком 1909-1910 н.р. вона починає свою діяльність.

Щорічно у вселюдній школі навчалося близько 180-200 учениць. Більшість батьків посилали своїх доньок з морально-патріотичних переконань. За чверть століття понад 3 тисячі учениць закінчили навчання у школі, гімназії та вчительській семінарії.

 

До викладання залучалися найкращі українські педагоги, які працювали тут як на основній роботі, так і за сумісництвом. Кожен із них був не лише талановитим педагогом, а й авторитетним громадським діячем, що залишив свій помітний слід у культурному житті Станіславівщини. Величезним авторитетом і повагою серед учениць користувався Микола Лепкий – виходець зі знаної священичої родини, брат відомого письменника Богдана Лепкого. Будучи знавцем української старовини, він зумів прищепити в молодих душах інтерес та любов до українських обрядів та звичаїв, усної словесності, народних пісень.

Учителі відзначалися високим рівнем кваліфікації, національною свідомістю та великою самопосвятою. Серед них Юліан Чайківський, Кость Кисілевський, Лев Рудницький, Андрій Копистянський, Марія Скочдополь, Петро Ростинський, Іван Коцький, Олександр Тисовський, Григорій Тимощук, Микола Пасіка, Стефанія Ситник-Зубрицька, Богдан Бахталовський та інші. Справжньою окрасою цієї славної плеяди педагогів був відомий український композитор, педагог і диригент Ярослав Барнич (автор славнозвісної «Гуцулки Ксені»).

Усі учениці мали спеціальну форму, головними елементами якої були блузи та спідниці синього кольору, чорний та темно-синій фартух і нарукавники, а також голубі берети з металевою шпилькою у вигляді літери «В».

Важливою складовою національно- громадського життя була пластова організація, яку у вересні 1922 року заснувала Надія Левицька (дружина професора української гімназії Осипа Левицького). У структурі Українського Пласту вона була зареєстрована як 23 курінь імені Ганни Барвінок.

При школі діяла Марійська дружина. Учениці мали можливість займатися у різних гуртках, як-от: україністики, природничому, історико- географічному та спортивному.

1939 та 1946 рр. перекреслили всі плани монахинь, яких доля порозкидала по різних країнах, погнала на Сибір, загнала у глибоке підпілля. Щоб скористатися з будівлі, в яку вкладено стільки праці, треба було чекати довгі 50 років…

 

***

 

Із проголошенням незалежності України сестри намагалися повернути монастирське приміщення, в якому знаходилась обласна бібліотека та сільськогосподарський технікум. 1993 року за сприянням тодішнього міського голови Богдана Боровича монахиням віддали приміщення, але процес передачі тривав довгих два роки.

Коли сестрам повернули будівлю, у стіні під куполом знайшли священичі ризи, Євангеліє, чаші для причастя, а в іншому місці було знайдено згорнуту в сувій картину. Коли сестри усе це ховали, не думали, що аж на довгих 50 років! Усі церковні речі збереглися в доброму стані, а ця картина стала особливо цінною для школи. Відомий художник А. Монастирський, створюючи її у 30-х роках минулого століття, заклав глибокий зміст, що став основою духовного і національного виховання для учениць школи сестер василіянок.

 

В основу написання цієї картини автор вклав ідею єдності українських земель: в далечині видніється Львівський Собор святого Юра та золотоверхий Михайлівський Собор у Києві. На передньому плані бачимо святих Володимира і Ольгу, Бориса і Гліба, святого Йосафата, гетьмана Богдана Хмельницького. На могилі Січових стрільців українська молодь в особі пластунів присягає бути вірними Богові й Україні. Пресвята Богородиця Неустанної помочі з материнською опікою заступається за свій народ. Золотий тризуб із сяючим хрестом свідчить про те, що Україна – християнська держава.

Після остаточного повернення монастирського приміщення сестри василіянки відновлюють суспільну та духовно-освітню працю в Івано-Франківську.

У вересні 1994 року у відновленій частині монастирського комплексу розмістився Духовний Катехитично-педагогічний інститут, де сестри займалися духовним проводом дівчат-катехиток, виконували адміністративні обов’язки, обов’язки методистів, працювали в канцелярії та бібліотеці. У той же час вони плекали надію про відкриття школи, в якій могли б продовжувати освітні та виховні традиції своїх попередниць.

За Божою ласкою та благословенням Правлячого єпископа Івано-Франківської єпархії кир Софрона Мудрого, рішенням Провінційної ради сестер Чину святого Василія Великого та згідно з рішенням сесії Івано-Франківської міської ради №500 від 02.07.2002 року було започатковано створення навчального закладу «Католицька школа святого Василія Великого». У 2002 р. було зареєстровано Статут школи І ступеня, а з серпня 2006 р. – перереєстровано як загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів.

Директором школи призначено сестру Йосифу Кіяк, ЧСВВ. У серпні 2002 р. відбувся конкурсний відбір учителів. Присутніми були спеціалісти управління освіти Івано- Франківського міськвиконкому Світлана Коцюбинська та Раїса Левицька. Першими вчителями на основі конкурсного відбору стали: вчителі- класоводи – Леся Литвиненко та Роксолана Боднарчук, вчитель англійської мови – Катерина Левицька, вчитель музики – Ірина Бурнашова, вихователь групи продовженого дня – с. Тадея Шахновська, ЧСВВ.

Перший навчальний рік розпочали 36 учнів, котрі навчалися у двох класах. Серед них двоє учнів, прабабусі яких вчилися у школі сестер василіянок у довоєнний період (Антонюк Маркіян та Соколовська Христина). Свято першого дзвоника відбулося в приміщенні актової зали школи. На ньому були присутні начальник управління освіти Зіновій Береговський, мер міста Зіновій Шкутяк, народний депутат України Микола Круць, сестри василіянки зі Львова, Аргентини і США, учениці школи сестер василіянок довоєнного періоду та інші гості.

Школа отримала ліцензію у січні 2003 року, таким чином маючи можливість здійснювати освітню діяльність. Ліцензія давала право набору 60 учнів до 1 класу, однак охочих було значно більше.

Для духовного проводу навчального закладу та праці із вчителями, батьками й дітьми під час наступного навчального року було призначено духівника (капелана) – о. Пахомія Сидора, ЧСВВ.

Після закінчення початкової школи четверо учнів першого набору успішно пройшли випробування і вступили до Української гімназії №1 м. Івано-Франківська.

Зі збільшенням кількості учнів та класів дуже швидко виникла потреба продовжувати навчання тих школярів, які закінчували 4 клас. Перед дирекцією, батьківським та педагогічним колективами постала проблема браку приміщення для забезпечення належного функціонування школи. На прохання батьків для забезпечення цілісного навчально-виховного процесу сестри почали вживати заходів щодо зміни статуту школи. Починаючи з 2006 по 2009 рік учням 5-7 класів доводилося тіснитися в приміщенні початкової школи, а також використовувати монастирські кімнати як кабінети іноземної мови. На цей час у школі вже навчалося 295 учнів. Незважаючи на їхнє бажання та бажання батьків навчатися саме тут, школа не мала можливостей продовження навчання у зв’язку з браком приміщення. Але над нами було Боже Провидіння…

 

***

 

Історія свідчить про те, що в серпні 1899 р. Ординарій Станіславівської єпархії єпископ Андрей Шептицький закупив навпроти приміщення консисторії по вулиці Липовій (тепер Шевченка) земельну ділянку, отримавши від уряду Австро-Угорської імперії дозвіл на спорудження семінарії. Її будівництво розпочалося в червні 1902 р.

14 січня 1907 р. перші 19 семінаристів почали навчання в цьому приміщенні. Семінарія запрацювала завдяки старанням та підтримці тодішнього єпископа-ординарія Станіславова Григорія Хомишина, який обійняв Станіславівську катедру після призначення Андрея Шептицького митрополитом Львівським.

Саме звідси через релігійні переконання у 1944-1946 роках вивезли дуже багато отців та семінаристів. Їхня доля досі невідома. Звідси забрали і єпископа Григорія Хомишина, який зробив великий внесок для розвитку духовної освіти тогочасної молоді. 1946 року семінарію зліквідували, а будівлю віддали в користування військовим. До 2006 року тут знаходилися міський та обласний військові комісаріати.

2008 року в м. Фатімі (Португалія) відбулася зустріч Президента Віктора Ющенка та української громади з Івано-Франківська. Саме тоді бабусі учнів, які навчалися в Католицькій школі, і розповіли гаранту держави про труднощі із приміщенням для потреб школи. Президент відразу ж зателефонував міністру, своїм заступникам, і справа зрушилася з місця.

Таким чином, рішенням Івано-Франківської обласної ради у червні 2006 року згідно з розпорядженням Президента повернути церковне майно Церкві було поставлено питання про передачу будинка у власність Івано-Франківської єпархії УГКЦ. Тільки завдяки Божому провидінню і Його опіці, а також небесному заступництву блаженного єпископа Григорія Хомишина було продовжено справу виховання школярів у Католицькій школі.

1 вересня 2009 року відбулося урочисте відкриття частини (бічного крила) нового приміщення Католицької школи святого Василія Великого, що знаходиться по вул. Шевченка, 11. Урочистості розпочались із архієрейської Служби Божої, яку очолив Митрополит Івано- Франківської Архієпархії УГКЦ Кир Володимир Війтишин. Він благословив учителів та дітей на новий навчальний рік. На святі були присутні багато високопосадовців міста та області. Тодішній мер Віктор Анушкевичус зазначив, що сьогодні, окрім Дня знань, день історичної справедливості. «Ця школа існуватиме, допоки існуємо ми та допоки існуватиме Україна», — сказав він.

Однак у новому корпусі розпочали навчання лише учні 6-8 класів, оскільки приміщення було частково передане в користування школи (тільки 400 квадратних метрів). П’яті класи залишилися у приміщенні початкової школи.

Перемовини із військовими у справі передачі приміщення велися кілька років.

Будинок звільнив лише міський військовий комісаріат, оскільки для обласного ще не було підготовлене нове приміщення.

Упродовж 2012-2014 року за сприянням Митрополита Володимира Війтишина та економа Єпархії о. Михайла Клапківа зроблено капітальний ремонт усього приміщення корпусу по вул. Шевченка, 11. Для повноцінного функціонування Католицької школи тут обладнано навчальні класи та кабінети для вивчення природничих, історичних, математичних наук, спортзал, конференц-зал, каплиця, їдальня.

І вже 16 вересня 2014 року відбулося освячення відремонтованого приміщення школи. Очолив відкриття і освячення Архієпископ і Митрополит Володимир Війтишин. Участь у цій події взяли Апостольський нунцій в Україні Томас Едвард Галліксон, Митрополити та Єпископи УГКЦ. Серед учасників були також гості з Німеччини, які сприяли реалізації проекту, зокрема: посол Німеччини в Україні д-р Вайль Крістоф, директор БФ «Реновабіс» д-р Альберт Герхат, референт БФ «Реновабіс» Йоахім Зауер, представники єпархії Гільдесгайм та інших християнських шкіл України, міської та обласної влади, освіти міста й області.

Подія освячення нового корпусу Католицької школи в центрі міста стала справжнім Божим подарунком та знаком Його Провидіння як для сестер, так і для всієї громадськості.

1 червня 2015 року в рамках робочої зустрічі Постійного Синоду Єпископів школу відвідав Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.

 

***

 

Дотримуючись державного стандарту освіти та застосовуючи принципи християнської моралі, школа втілює ідеї новітніх технологій навчання та виховання, які забезпечують всебічний розвиток особистості.

Навчальний процес включає предмети державного стандарту та факультативи з логіки, ритміки, українознавства, риторики, філософії, англійської, польської, німецької мов та заняття з психологом. Навчання розпочинається з ранкової зустрічі та молитви. Впродовж тижня, а також у великі християнські свята учні та вчителі мають змогу брати участь у Божественній Літургії, яку супроводжує шкільний хор.

Особливий обов’язок школи – оживляти шкільну спільноту духом євангельської свободи й любові.

Впродовж часу функціонування школи склалися традиції, які формують духовну, патріотичну культуру учнів, виховують національну та релігійну свідомість, створюють умови для розвитку шкільної спільноти. До них належать: День знань, Свято Віри, Надії, Любові (посвята в першокласники), День спорту, конкурс строю і стрілецької пісні, козацькі ігри та забави, свято осені, День вчителя, день учнівського самоврядування, Місячник захисту духовного світу дитини, акції милосердя: благодійний ярмарок, відвідування сиротинців, шкіл-інтернатів, НРЦ, геріатричного пансіонату, свято казки, свято Миколая, Різдвяно- новорічні свята, Родинне свято школи (14 січня), Дні народної педагогіки, Дні та тижні історичної пам’яті, присвячені знаменним датам календаря, місячник Духовної віднови “Через Хрест і терпіння до Воскресіння”, свято Великодня, свято Букварика, День матері, прощі до відпустових місць, участь у загальноміських Євхаристійних з’їздах, дні здоров’я, урочисте Святе Причастя, з’їзди католицьких шкіл.

Для поглиблення духовного зросту вчителі навчального закладу беруть участь у семінарах, конференціях, днях духовної віднови, реколекціях.

На базі школи діють різноманітні гуртки художньо-естетичного та спортивного напрямків, а також арт-студія «Вифлеєм» (арт-терапія для школярів) та ансамбль бандуристів, учасниками якого є педагоги школи.

Учні школи беруть участь різноманітних міських та обласних конкурсах, предметних олімпіадах, творчих звітах, де здобувають призові місця.

Школа повноцінно функціонує, забезпечуючи належний освітній рівень учнів завдяки наполегливій праці і особистим зусиллям педагогів та духовних осіб, які мають безпосереднє відношення до навчально-виховного процесу.